Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом , а не на одинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть с тої днини,
Й благають: українці донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
1932-1933 роки в історії України називають найчорнішим часом в історії нашої
Сьогодні у Заставецькій гімназії було проведено учителем історії - Любою Іванівною Добрянською урок пам'яті жертв голодомору.
Учитель розповіла здобувачам освіти про предумови виникнення голоду в Україні, про умови, в яких виживало українське село: "Українське село гинуло мовчки, навіть випадків спонтанного протесту спостерігалось дуже мало. Люди їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків і слимаків, мололи кістки на борошно, варили шкіру із взуття. Вживали в їжу кульбабу, реп’яхи, проліски, липу, акацію, щавель, кропиву, рогоз. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще живих селян звозили, кидали в ями та закопували. Прагнучі врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх до міста й залишали в установах, лікарнях, на вулицях..."
Хвилиною мовчання вшанували тих, хто загинув від голоду в Україні.
Є дати, які не несуть радості, або піднесення. Дати, від яких віє смутком, сумом і
болем... Дати, які змушують задуматися, переоцінити себе, свій погляд на життя та ставлення до нього...
У четверту суботу листопада ми віддаємо данину пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років: і тим, хто помер під час цього геноциду, і тим, хто просто дивом пережив цей жах. У ході уроку пам'яті учні переглянули фільм "Червоне намисто" про дівчинку Тоню, яка попри все намагалася вижити у страшні 1932-1933 роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар